Cannes
Short Film Corner 2022
Інтерв'ю
Alina Panasenko
TEATRALNA STATION
alinapanasenko.com
May 3rd, 2022
Саша - маленький кишеньковий злодій. Він живе своїм звичайним життям, поки раптом не закохується в чергову станції метро Театральна.
Привіт, Аліна, приємно з тобою поговорити, як ти тримаєшся після всього, що відбувається?
Привіт! Взаємно! Стійко, але сама з Сєвєродонецька, з Донбасу, і наразі моє місто у вогні. Це боляче – залишитись без дому. Я хочу і буду транслювати свою громадянську позицію щодо цього через мистецтво.
Чи вдалося вам принаймні залишатися позитивним і креативним?
Позитивним – ні. Але я працюю над цим. Як виявилося, я дуже емоційно прив’язана до свого рідного міста і Донбасу в цілому. Кіно та фотографія, моє оточення – це все, що дає мені позитив. А от рівень креативу через негативні емоції піднявся – це правда. Є тема для рефлексії – є креатив.
Що для вас означає бути в Каннському куточку короткометражного фільму з Театральною і що ви сподіваєтеся отримати від цього досвіду?
Я сподіваюсь, що наш фільм буде поміченим. Я рада, що є можливість розповсюдити інформацію про нього через Cannes Short Film Corner
Наскільки важливі такі платформи, як Cannes SFC, у відстоюванні та підтримці формату короткометражних фільмів?
Важливі, бо таким чином короткометражне кіно може ставати частиною альманахів та виходити в прокат до широкої аудиторії. Загалом популярізація короткометражного кіно наразі – це дуже важливо, бо саме через нього можна побачити нових, молодих режисерів.
Розкажіть, як «Театральна», що надихнуло ваш сценарій?
Відповім просто: на «Театральну» мене надихнула любов до однієї людини. І, звісно, я не могла не зробити цей фільм, бо він до того ж й присвячений моїй подрузі, яка померла в автокатастрофі в жовтні. Цей фільм особисто для мене – це реквієм за моїм коханням та моєю подругою.
"Це спростило процес. Ми не мали розкадровки, тому все відбувалось невимушено, фільм робив себе сам."
Яким був досвід створення «Театральної», що, на вашу думку, було найціннішим уроком, який ви винесли з цього досвіду?
Досвід був веселий. Я вперше працювала з дітьми. Я не писала діалоги для них, щоб фільм набував документального характеру. Важко змусити дитину грати за текстом сценарію. Я боялася втратити натуральність. Також я вперше спробувала двокамерну зйомку. Це спростило процес. Ми не мали розкадровки, тому все відбувалось невимушено, фільм робив себе сам. А головний урок, який я винесла, - це те, що усім членам команди повинно бути зручно. Я б хотіла, щоб мої люди ніби відпочивали, роблячи фільм.
Працюючи над «Театральною», наскільки гнучко ви дозволяли собі зі сценарієм?
Через те, що я на репетиціях намагалася вистроїти справжні стосунки між своїми акторами, в кадрі я дозволяла їм діяти і говорити, відштовхуючись від їхнього ж характеру і відносин. Але в заданих обставинах)
Яка, на вашу думку, була найбільша проблема, з якою ви зіткнулися, оживляючи цей фільм?
Війна. Пост-продакшен фільму відбувався онлайн. Я люблю живе спілкування зі своїми співавторами та командою. Але ми змогли все зробити і в таких умовах.
У вас завжди була пристрасть до створення кіно?
Спочатку мені здавалося, що я дуже люблю писати сценарії. Але виявилося, що це не так. Виявилося, що я люблю знімати фільми, а не писати їх)) Взагалі написання сценарію – це для мене найважчий етап створення фільму.
Чи є якісь поради чи поради, які ви хотіли б дати до того, як ви почали цей фільм?
Ніяких. Помилки – це мій спосіб навчання.
Які теми ви з нетерпінням чекаєте в майбутніх фільмах
Тема дорослішання, напевне. Через обставини в нашій країні нам усім доводиться дорослішати раніше, ніж треба. Я теж рано відчула себе дорослою. Ще коли вперше почула вибухи в 2014 році.
І нарешті, що б ви хотіли, щоб глядачі забрали з Театральної?
Емоції - різні, які б вони не були.